Вакцинація дозволила зберегти сотні мільйонів життів по всьому світі

Вакцина від ковіду – не перша в історії людства. Ідея про те, що штучно створена слабка форма хвороби здатна створити у людини імунітет, народилась, вірогідно, в Китаї.

І першою вакциною стала вакцина від віспи: лікар Едвард Дженнер (кажуть, що досвід був і до нього) створив на базі коров’ячої віспи надійну і безпечну вакцину і 14 травня 1796 року щепив восьмирічного сина фермера Джеймса Фіппса.

Королівське наукове товариство поставилось до метода Дженнера з недовірою. Сумнівів не залишилось, коли військовослужбовців британської армії та флоту щепили від віспи в порядку наказу, та не з ким нічого поганого не сталось.

Майже через сто років Луї Пастер із повагою до Дженнера, запропонував назвати засновані принципи створення штучного імунітету препарати вакцинами: від латинської vacca – «корова». Практично позбавитися від віспи допомогла програма масової вакцинації від віспи ВООЗ, яка стартувала у 1967 році.

Полімієліт є менш смертельний, ніж віспа, але більш жорстокий відносно тих, хто залишився живим.

Інфікуються, в основному, у дитинстві. Вірус проникає в організм через рот, потрапляє у кров та вражає нервову систему, часто викликає невиліковний параліч. В більшості випадків вражає ноги, але кожний десятий пацієнт помирає від задухи в результаті паралічу легеневих м’язів.

У 1952 році американський лікар Джонас Салк створив вакцину від поліомієліту. У 1961 році його колега Альберт Сейбін придумав покращену версію, яку можна було ковтати, а не отримувати у вигляді ін’єкції. Захворюваність у США та Європі різко пішла на спад.

З щепленнями від поліомієліту пов’язана одна з найстрашніших помилок в історії вакцинації. У 1955 році американська фірма Cutter Laboratories за помилкою випустила більше ста тисяч доз препарату, який містив живий вірус поліомієліту. Десять дітей померли та 160 були паралізовані на все життя.

У 1988 році ВООЗ заявила про початок програми з викорінення поліомієліту у всьому світі. У 1994 році вільними від хвороби, яку називали «жахом батьків», оголосили США, 2000 році Китай, Японія і Південна Корея, в 2002 році Європа, у 2014 році Південно-Східна Азія.

За оцінкою експертів, завдяки вакцині від поліомієліту у світі залишились живими півтора мільйони людей та 18 мільйонів можуть ходити.

Зараз поліомієліт нагадує про себе тільки в Афганістані, Пакистані та Нігерії, кількість випадків фіксується десятками на рік.

Вакцинація від кору – досвід і успіху і поразки: основна причина росту захворюваності на кір – відмова від щеплення.

Спалах лихоманки Ебола в Африці, яка притягла увагу всього світу, позбавила життя майже 20 тисяч людей. А кір в минулому році тихо вбив 207,5 тисяч, хоча вакцина від нього існує з 1963 року.

 Надзвичайно заразний вірус поширюється з краплями слини при чханні або у випадку прямого контакту та викликає високу температуру і висипання, в тяжких випадках, які загрожують життю пацієнта – діарею, пневмонію та запалення оболонок мозку.

До винаходу вакцини кір забирав в середньому 2,6 мільйонів життів на рік. Перемогти його повністю не вдалось: колективний імунітет настає, коли вакциновані 95 % людей.

В США та Європі захворюваність на кір почала зростати через погляди тих, хто проти вакцинації, які широко поширюють свої погляди завдяки соціальним мережам. Поштовх їм дав британський медик Ендрю Уейкфилд, опублікованою у 1998 році статтею про те, що комбіноване щеплення проти кору, паротиту та краснухи, начебто викликає у дітей аутизм. Хоча дані статті пізніше були спростовані, а сам Уейкфилд позбавлений ліцензії лікаря через наукову несумлінність, посіяне їм насіння зійшло.

У 26 державах планове щеплення від кору для 94 мільйонів людей було відкладено через карантин, а відновлено лише у восьми з них (Бразилії, Непалі, Філіппінах, ЮАР, Демократичній республіці Конго, Нігерії, Ефіопії та Сомалі).

Якщо у розвинених країнах ті, хто захворів на кір, помирають порівняно нечасто, то в Африці все гірше: спалах кору в Демократичній республіці Конго в 2019 році позбавив життя більше ніж 7000 тисяч (в основному, дітей).

Головною проблемою у розвинених державах є не перестороги, а недостатня кількість вакцин та відсутність медичної інфраструктури, особливо у віддалених місяцях.

На малярію (болотну лихоманку) люди хворіли з доісторичних часів. Сьогодні приблизно половина людства ризикує захворіти на неї, а 400 тисяч від неї щорічно помирають. Збудників малярії поширюють малярійні комарі. Основними засобами боротьби з малярією є осушення боліт, протимоскітні сітки та ліки, які пригнічують хворобу на ранній стадії – причому існують дані, що плазмодій почав пристосовуватись до них. Вакцини від малярії створити поки що не вдалось, хоча вже 32 роки ведеться інтенсивна робота та витрати складають 700 мільйонів доларів.

Єдиний дослідний зразок, який проходить випробування в Ґані, Малаві та Кенії (вони повинні завершитися у 2023 році) захищає від малярії у 40 % випадків і на строк не більше чотирьох років. При цьому необхідно зробити чотири щеплення. Спеціалісти висловлюють стриманий оптимізм, але попереджають, що панацеєю від малярії щеплення навряд буде.

Саме вакцинація дозволила зберегти сотні мільйонів життів по всьому світі – там, де є доступ до медичної допомоги.