30 липня – Всесвітній день протидії торгівлі людьми

30 липня – Всесвітній день протидії торгівлі людьми. Він був започаткований у 2013 році Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй з метою підвищення рівня поінформованості громадян стосовно глобальної проблеми торгівлі людьми і привернення уваги до важкого становища жінок, чоловіків і дітей, які стали жертвами цього злочину, а також заохочення людей активно допомагати постраждалим і протидіяти торгівлі людьми.

Торгівля людьми є глобальним злочинним бізнесом, сучасною формою рабства, що грубо порушує права людини. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі та є третьою за прибутковістю після продажу наркотиків та зброї. За інформацією Державного Департаменту США, Уряд України робить значні зусилля щодо викорінення торгівлі людьми. Загалом у 2020 році український уряд продемонстрував збільшення зусиль у порівнянні із попереднім періодом. Це включає збільшення верхньої межі допомоги жертвам, розширення переліку доступних послуг, продовження обвинувальних вироків щодо торгівців, проведення інформаційних заходів.

За оцінками Міжнародної організації з міграції, починаючи з 1991 року, від торгівлі людьми постраждали понад 260 000 українців. З них майже 50 000 зазнали експлуатації протягом останніх трьох років. Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів. Боротьба з цим злочином, порушенням прав людини в сучасному світі вимагає об’єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни.

Серед рейтингу країн, які забезпечують протидію торгівлі людьми, Україна залишається у Другій Групі, що є непоганим показником для нашої країни. В свою чергу, Україна постійно працює над підвищенням рейтингу та надалі докладатиме максимум зусиль у боротьбі з таким явищем як торгівля людьми.

Україна постійно вживає заходів з попередження торгівлі людьми та боротьби з нею, притягнення до відповідальності злочинців та надання допомоги постраждалим особам. Мінсоцполітики з 2012 року по 2020 рік включно встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, 978 громадянам (969 – громадяни України, 9 – іноземці), з яких 368 особи – жінки, 519 – чоловіки, 88 дітей (32 хлопчиків та 56 дівчаток). З них за видами експлуатації: 491 осіб постраждало від трудової експлуатації, 228 – постраждало від сексуальної експлуатації, 59 – втягнуто у жебракування, 9 – постраждало від змішаної експлуатації,10 – постраждало від вилучення органів, 1 – постраждала від сурогатного материнства, 91 –- втягнуто у злочинну діяльність, 3 – використано у порнобізнесі, 72 – використано у збройних конфліктах, 14 дітей постраждало від торгівлі людьми шляхом їх продажу третім особам. Протягом січня-квітня 2021 року статус встановлено 24 особам, в тому числі 1 особі з Одеської області.

Наразі в Україні залишаються проблемними наступні питання:

низький рівень поінформованості населення щодо проблеми торгівлі людьми;

низький рівень самоідентифікації, постраждалих осіб від торгівлі людьми;

недостатня інституційна спроможність органів місцевого самоврядування в сфері протидії торгівлі людьми;

відсутність спеціалізованих програм для постраждалих дітей від торгівлі людьми та надання їм необхідної допомоги.

Відповідно до постанови Кабінет Міністрів України 26.05.2021 № 531 „Про внесення змін до Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми” повноваження щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, відійшли до компетенції Національної соціальної сервісної служби України. Нацсоцслужба звертається до всіх громадян України не залишатися байдужими до цієї проблеми та боротися з цим ганебним явищем.

Нагадуємо, що особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:

1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;

2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;

3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв’язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;

4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;

5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.

Управління соціального захисту населення

Ізмаїльської районної державної адміністрації