02.10.2018

Народити серцем: історії людей Ізмаїльського району

   У нас в Україні говорять: «Справжні батьки не ті, які народили, а ті, які виховали, виростили та навчили».

   На сьогоднішній день на  Ізмаїльщині функціонує 1 дитячий будинок сімейного типу та 5 прийомних сімей, в які влаштовано на виховання та спільне проживання 16 дітей-сиріт та  дітей, позбавлених батьківського піклування,  86 дітей виховуються в сім’ях опікунів та піклувальників, в 26 сім`ях проживають усиновлені дітки.Серед різних форм влаштування у родину для дитини найкращою є усиновлення. Це той випадок, коли батьки дають чужій дитині своє прізвище і далі виховують її, як рідну.

   Як показує практика, спочатку сім`я усиновлює одну дитину, а вже за кілька років батьки приходять за другою.

   Днем, коли є гарний привід, щоб згадати тих людей, які не побоялися взяти у свою родину «чужих» дітей, є День усиновлення, який відзначається щороку в нашій країні 30-го вересня.

   Ми, працівники служби у справах дітей, часто шуткуємо, що розпочавши процес усиновлення – розпочинається «вагітність» майбутніх батьків: зваження плюсів і мінусів, прийняття рішень, збір необхідних документів, проходження курсів для прийомних батьків та опікунів, підбір дитини, судовий процес для усиновлювачів… Дорога батьківства – благородна і складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами… І, як приклад, мешканці нашого району. Але в зв'язку з тим, що таємниця усиновлення, як таємниця про особисте життя, охороняється Конституцією України, В переважній більшості сім’ї, які усиновили дітей, дотримуються таємниці усиновлення.

   Прийомні батьки – це професія, якої слід навчитися, і постійно підвищувати свій батьківський потенціал.

   Перша прийомна сім’я в Ізмаїльському районі з’явилася в 1999-му році на базі сім’ї Петріка (с.Озерне). Багатодітні батьки, виховуючи власних дітей, взяли на виховання маленького односельчанина Артура, який на той час залишився без батьківського піклування. Хлопець для батьків став рідною «народженою» серцем дитиною. Сьогодні Артур вже сам батько, який має власну сім`ю та виховує сина.

   Прийомна сім’я Коломієць (с.Броска) виростила достойного сина Олександра, який вже теж створив власну сім’ю.

   Дві прийомні сім’ї припинили своє функціонування у зв’язку із усиновленням. Але в зв'язку з необхідністю дотримання таємниці усиновлення, висвітлити їх історії не виявляється можливим.

   Історій створення сімей дуже багато, але коротко хочеться розповісти про деяких з них.

   Прийомна сім`я Гетц

   За 10 років існування прийомної сім’ї Гетц (с.Броска Ізмаїльського району), подружжя Андрія Йосиповича та Діни Валеріївни дало багато любові та турботи  двом сестричкам-близнючкам Тетяні та Вікторії. За час існування сім`ї подолано чимало перешкод, але пережито ще більше радісних та щасливих моментів. Сьогодні Андрій Йосипович та Діна Дмитрівна є волонтерами, одними з засновників в м. Ізмаїл Благодійного фонду «Соціальний Центр допомоги сім’ї та дітям «Крила Надії», який займається допомогою сім’ям, які опинились в складних життєвих обставинах. Сенс життя подружжя Гетц полягає в допомозі ближньому та допомозі тим, хто її потребує.

   ДБСТ Суйчмез

   Дитячий будинок сімейного типу Суйчмеза  Михайла Мефодійовича та Суйчмез Надії Іванівни (с.Кам`янка) був створений в березні цього року. Але його історія розпочалася в 2014 році зі створення прийомної сім`ї, коли подружжя Суйчмез взяло на виховання 13 річну Марію. А вже за рік виявили бажання подарувати сімейне тепло ще двом дівчаткам – Світлані та Лоліті. В минулому році на святі до Дня усиновлення, яке проходило в Ізмаїльській районній державній адміністрації Михайло Мефодійович та Надія Іванівна познайомилися з двома сестричками Ніною та Ольгою – вихованками районного Центру соціально-психологічної реабілітації. Повертаючись зі свята додому, вони твердо знали, що в їх родині «народяться» ще дві дочки. Сьогодні, старша прийомна дочка Марія є студенткою ІІ курсу Ізмаїльського державного гуманітарного університету, а молодші дівчатка - учениці Кам`янського навчально-виховного комплексу.

   Родина опікуна Цонкової Катерини Пантеліївни

   Катерина Пантеліївна жвава, енергійна жінка, яка наприкінці 2017 року стала мамою і бабусею, а також законим опікуном для чотирьох малолітніх дітей. Батьки Кирила, Костянтина, Христини та Олександри самоусунулись від виховання своїх дітей. Не допустивши потрапляння дітей до інтернатного закладу, Катерина Пантеліївна, зібрала необхідні документи, пройшла курси в обласному Центрі СССДМ для опікунів, адже не була родичкою для дітей, та взяла дітей на виховання в свою сім’ю.

   Родина Громовенків

   Громовенко Ігор Іванович та Громовенко Наталія Яковлівна (с.Ларжанка) – сучасні, молоді та перспективні прийомні батьки, які виховують двох доньок – Сабіну та Юліану. Стосунки в родині Громовенків будуються на основі взаємоповаги, поєднання вимогливості з гуманним ставленням до дітей. Завдяки щоденній батьківській турботі, старша донька Сабіна є студенткою Ізмаїльського державного гуманітарного університету, молодша – Юліана навчається в Ларжанському навчально-виховному комплексі.

   Сім`я Жулай

    Майже вісім років тому, в цій сім’ї зародилася думка подарувати своє тепло і турботу дітям, покинутим власними батьками. На той час в родині Руслана Івановича та Антоніни Іванівни підростали власні доньки – Ілона та Анжела, але подружжя мріяло ще про одну дитину. Довго зважуючись на цей відповідальний крок, подружжя подало заяву на можливість стати прийомними батьками. А після проходження всіх передбачених законом процедур – їм було запропоновано познайомитись з дітками з однієї родини. З першої зустрічі з Марійкою, Денисом та Анастасією іскорка в батьківських серцях загорілася і з кожним днем все яскравіше світила, розгоряючись великим вогнищем. Дуже жваві, спритні, непосидючі діти завдали багато клопоту своїм прийомним батькам. Але, завдяки безмежній любові з боку прийомних батьків, Марія, Денис та Настя поступово перетворилися на чемних та уважних дітей.

    Це лише кілька щасливих історій, коли діти знайшли свої сім’ї, де їх люблять, підтримують та поважають.

Історії у всіх різні: у когось була легка адаптація і збір документів пройшов на одному диханні, а хтось боровся за кожну печатку, бігаючи довгими коридорами.

    Напередодні Дня усиновлення висловлюємо подяку всім, хто подарував сім’ю дітям «народженим серцем». Низький уклін Вам!